Автор player 
На Далекому Сході Росії, на Камчатці, вперше за понад 500 років вивергнувся вулкан Крашенінникова. Експерти пов’язують подію з потужним землетрусом, який стався торік у липні.
Останнє виверження цього вулкана фіксували ще в XV столітті. Камчатка залишається одним із найбільш вулканічних регіонів Землі: тут близько 160 вулканів, з яких 29 вважають діючими.
Землетрус 30 липня 2025 року мав магнітуду 8,8 і став одним із найсильніших серед зареєстрованих. Сейсмічні хвилі, за оцінкою дослідників, вплинули на давні магматичні камери під півостровом. Вулкан викинув стовп попелу заввишки близько 6 кілометрів.
Як землетрус зрушив магму
Група науковців під керівництвом вулканолога Джеймса Хікі з Університету Ексетера вивчила виверження і пояснила механізм пробудження Крашенінникова.
«Тривалі тектонічні коливання, ймовірно, сприяли поступовому вивільненню летких речовин, збільшенню розміру бульбашок і, зрештою, дестабілізації магматичного резервуара. Це сталося в системі, яка вже була механічно схильною до руйнування», — наголошують дослідники.
За їхніми словами, спокійні на вигляд вулкани можуть перебувати в критичному стані й ставати вразливими до сейсмічних поштовхів. Найбільший ризик виникає в екстенсійних вулканічних дугах, де магма багата на леткі речовини і зазнає повторних сильних землетрусів.
Регіон лежить над зоною субдукції: Тихоокеанська плита занурюється під Охотську мікроплиту. Цей процес живить вулканізм і провокує потужні землетруси.
Приблизно за два дні після мегаземлетрусу район навколо Крашенінникова знову здригнувся. За п’ять годин зафіксували 12 поштовхів магнітудою близько 4 балів. Супутникові дані показали, що магма пробивала кору й утворювала майже вертикальний розлом.
Для руйнування магматичного резервуара потрібен надлишковий тиск у межах 1–10 мегапаскалів. Під час землетрусу виникло напруження близько 1,0 ± 0,6 мегапаскаля. Теоретично цього могло вистачити. Проте вулкан не прокинувся одразу: магма почала рухатися вгору лише за два дні, формуючи дайку.
Моделювання вказує, що магма, ймовірно, містила багато розчинених газів. За 475 років спокою в ній могли накопичуватися бульбашки. Тривале тремтіння землі сприяло потраплянню додаткового газу, бульбашки зростали, тиск у резервуарі підвищувався. Система стала нестабільною: магма прорвалася в дайку, після чого почалося виверження.
Дослідники називають це «прихованим критичним станом». Вулкан уже був готовий до виверження, але очевидних сигналів не подавав. Після століть тиші поштовхом могла стати саме сейсмічна хвиля мегаземлетрусу.